Легенда про мистецтва

Один імператор в далекій країні Мистецтво любив над усе. Мистецтвом, вважав, правлять боги й богині, Воно ж людям радість несе. А якось спитав в імператора тихо Старий сивоусий Мудрець: “Скажи мені, добра людино, на втіху, Яке є найкращим з мистецтв?” Всю ніч міркував імператор, а вранці Він рішення мовить своє: “Зібрати найкращих митців у палаці Представити вміння своє!” Зібрались найкращі митці звідусюди: Художник, письменник, співак, Музика виконує вільно етюди, Танцює ансамбль гопак, Актор декламує свої монологи – Це ж кращі із кращих митців! І їм не потрібна чужа допомога, Тому що вони – фахівці. “Не знаю, старий, – імператор промовив, – Тут стільки життя і краси – Танцюють, співають – немає такого, Щоб кращим було за усі.” “Так, гарно співають, танцюють прекрасно... Я мову веду до чого. Не був би митець той митцем першокласним, Якби не навчили його.” А там, де сидів сивоусий Мислитель, Пройшов через парк навпростець Самотній, старий та усміхнений вчитель, Дивитись виставу мистецтв. Мудрець перевів на учителя погляд. У того – в усмішці печаль. Тремтять зачаровано, просячи волі, Щасливі сльозинки в очах. “Ось так і мої десь розвіялись в світі, – Подумав учитель собі. – Будують будинки, вирощують квіти, А я перший поштовх зробив.” Мудрець повідомив, що варто ще жити Дорослим, старим і малим Допоки святеє мистецтво НАВЧИТИ Існує на нашій землі!